СПРАВЕДЛИВИЙ БАЛАНС ІНТЕРЕСІВ АВТОРА ТА СУСПІЛЬСТВА: СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ

Параграф 16 Філософії права Р. Циппеліуса має назву Рівність, хоча в розрізі теми дослідження набагато більше нас цікавить питання справедливості, яке також розглядається автором. Р. Циппеліус, досліджуючи питання справедливості, якісно ілюструє розвиток філософської думки від Аристотеля до Роулза.

Ефективність кримінально-правового регулювання інтелектуальної власності (далі – ІВ) вимагає в певній мірі подвійного дослідження. Через те, що навіть ефективне кримінально-правове регулювання будь-чого, що існує та розвивається неефективно, навряд чи може призвести до бажаних, а головне корисних результатів.

Сучасне законодавство у сфері ІВ, спирається на вчення Аристотеля щодо зрівняльної (наприклад, у затверджених ставках авторської винагороди – роялті) та розподільчої справедливості (не містить жодних обмежень для видатних творців, які можуть отримувати прибутки, що значно перевищують середні показники їх колег. Приклад. Джоан Роулінг, Стівен Кінг).

Сфера ІВ ґрунтується на розумінні та відчутті суспільством справедливості, бо в решті решт все зводиться до балансу приватних і суспільних інтересів. Справедливий баланс інтересів автора або винахідника (далі про обох – автор) з однієї сторони та суспільства з іншої сторони полягає у визнанні суспільством виключних прав першого та готовності справедливо сплачувати йому за використання результатів творчої діяльності. Автор в свою чергу погоджується з тим, що через певний проміжок часу він втратить монопольні права на результат своєї творчої діяльності, а суспільство зможе розвиватися далі, переводячи його творчий результат в суспільне надбання, постійно збагачуючи загальнолюдську культурну спадщину.

В перше десятиріччя незалежності України мейнстрімом наукових обговорень у сфері ІВ були відсутність належної правової культури, як спадок від радянського союзу, безвідповідальне ставлення до власності (навіть до своєї, не кажучи вже про чужу та ще й інтелектуальну); необхідність реформ, спрямованих підвищення поваги до ІВ, створення національної системи охорони та захисту ІВ. Тогочасні наукові праці перенасичені історичним посиланнями на період радянської влади. За часів СРСР права на результати творчої діяльності належали державі, а не автору. Тому для тогочасного покоління було неприроднім визнавати право творця та винагороду як таке, не кажучи про виплату цієї винагороди. Існуюче на той час законодавство у сфері ІВ не сприймалося суспільством, як справедливе. Відносини, які склалися у той період не передбачали окремої людини – творця, який би сприймався, як частина суспільства. Результати творчої діяльності у загальній свідомості наче виникали самі собою та були спільним надбанням. Саме тому згаданій категорії Аквінського «справедливість обніму (розподілу)» просто не було місця [1. C. 112].

Логічним на той час кроком видавалося вкладення ресурсів у боротьбу з піратством та контрафакцією і одночасною просвітницькою діяльністю, що загалом призвело скоріше до поставлення проблеми, аніж наблизило суспільство до шляхів її вирішення.

Вся діяльність держави була спрямована на побудову системи охорони ІВ за зразками західних країн. Але в той же час, провідні світові дослідники вже замислювалися над набагато серйознішими проблемами: можливість миттєвого поширення знань у світі внаслідок безкінечного та безкоштовного копіювання цифрових першоджерел; збільшення частки послуг у ВВП всіх країн світу; загроза світовій культурі через надмірну монополізацію корпораціями прав ІВ; невідповідність принципів ІВ стану суспільства – замість стимулювання творчої діяльності та інноваційного розвитку, почала проявлятися інша сторона – обмеження непогодженої творчості конкурентів та надмірна формалізація процесів, що не встигали за потребами цифрового часу. Р. Ципеліус застерігав про подібний сценарій розвитку суспільства, коли «один із учасників починає заздрити успіхам свого партнера» [1. C. 113].

Сучасне законодавство у сфері ІВ працює зі штучними та застарілими моделями суспільства, де існують автор, який взаємодіє з видавництвом, а винахідник повідомляє керівника фабрики про створений ним винахід. Це безумовно ще й досі зустрічається, але вже скоріше як виключення, аніж правило. За період з 1990 року і до 2021 року частка послуг у ВВП України зросла з 30% до 62% (середній показник у світі 69%), що ілюструє докорінну зміну структури економіки, яка досі не осмислена науковцями не врахована законодавцем.

Це одразу стає очевидним вразі спроб ефективного регулювання та стимулювання електронної комерції, розвитку інноваційного стартап середовища, інвестування приватними особами в інноваційні технології.

Тож на сьогодні наше суспільство лише дійшло (про що звісно можна сперечатися) до розуміння необхідності справедливої взаємодії між цілим (суспільством) та частиною (автором).

Застарілі існуючі юридичні конструкції зручні лише для великих транс-національних компаній, які використовують ІВ виключно для зміцнення монопольного становища на ринку. В ситуації коли компанія Meta (Facebook, Instagram, WhatsApp) оперує персоналізованими даними майже половини населення світу, вона вже не сприймається суспільством, як пересічний автор. Хоча Меta фактично залишається в межах звичайних для будь-якого автора прав та обов’язків для справедливої взаємодії між суспільством та автором, де вона користуючись в повній мірі виключними правами автора (частини), взаємодіє персонально з кожним представником суспільства, дані про якого є в їх базах (маючи прирівняні до державних можливості регулювання та впливу). Даний приклад ілюструє відхилення від принципу рівного розподілу благ Роулза, коли воно може допускатися лише за умови того, що це буде на користь кожній людині і таке відхилення дозволяється кожному [1. C. 116].

Стимулювання творчої діяльності забезпечується справедливою (з точки зору як суспільства, так і автора) оплатою за право її використовувати – може бути ефективним стимулом для авторів лише на початку життєвого циклу результату творчої діяльності.

Інвестиційний бізнес, що побудований на купівлі значної кількості прав за законами діалектики в разі досягнення певного об’єму прав та платежів за них, зазнає якісних змін і зосереджує зусилля на максимізації прибутку, в тому числі стримуючи інноваційну діяльність реальних та потенційних конкурентів, а в подальшому розвитку (приклад Meta) взагалі в підміні ролі з авторської на квазідержавну.

Докорінні зміни, що відбуваються в суспільстві, вимагають критичного переосмислення принципів, закладених в архітектуру існуючих правових систем. Висловлені сумніви щодо ефективності, а іноді й доцільності сучасних форм регулювання сфери ІВ ставить дослідника під загрозу зійти на марґінес, але іншої альтернативи немає.

 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 1. Філософія права / Р. Циппеліус; пер. з нім. Є. М. Причепій [та ін.] ; ред. пер. ПрЄ. М. Причепій. - К. : Тандем, 2000. - 300 с.