Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст. 171 КК)

 Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст. 171 КК)

 Для встановлення наявності або відсутності прямого умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК, слід довести усвідомлення обвинуваченим того, що особа, яка його знімає на відеокамеру, є журналістом. Про відсутність умислу на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів свідчить, зокрема, те, що особи, які здійснювали відеозйомку, були без жодного розпізнавального знака журналіста, не представилися обвинуваченому як журналісти та здійснювали відеозйомку останнього без його дозволу, порушивши тим самим гарантоване ст. 32 Конституції України право на приватність.

Якщо заборона обвинуваченим здійснювати відеозйомку стосувалася виключно його як приватної особи, а не була спрямована на перешкоджання законній діяльності журналістів через неусвідомлення того, що особи, які проводили відеозйомку, є журналістами, то це свідчить про відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК

Обставини справи: ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він, достовірно розуміючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є журналістами, бажаючи перешкодити їх законній професійній діяльності, всупереч статтям 1, 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» та статтям 22, 25 Закону України «Про інформацію», зажадав від них припинення відеозйомки. Отримавши відмову, ігноруючи роз’яснення про законність проведення зйомки, ОСОБА_2 здійснив декілька кроків у напрямку ОСОБА_1, намагаючись відібрати відеокамеру. Свої протиправні дії ОСОБА_2 супроводжував висловленням образ на адресу журналістів. Сукупність вказаних дій унеможливила подальше здійснення журналістами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 законної професійної діяльності та змусила їх покинути вказане місце.

Того ж дня ОСОБА_2 повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із двома невстановленими досудовим слідством особами, прибув на автомобілі до ділянки поблизу будинку, де перебувала зазначена знімальна група. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, спричиняючи легкі тілесні ушкодження, схопив за шию ОСОБА_1, відтягуючи його тіло від притиснутої до ніг останнього відеокамери, чим сприяв діям невстановленої особи на відкрите заволодіння цією відеокамерою. В цей же час невстановлена особа шляхом кількох ривків відкрито заволоділа відеокамерою, що знаходилася в руках ОСОБА_1, та належить ТОВ. У цей же час інша невстановлена особа шляхом ривка відкрито заволоділа відеореєстратором, що був закріплений на лобовому склі автомобіля та належить ОСОБА_4.

Сукупністю вказаних дій ОСОБА_2 та невстановлені досудовим слідством особи унеможливили подальше здійснення журналістами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 законної професійної діяльності.

Цими діями було завдано матеріалі збитки потерпілому ОСОБА_4 на суму 1 150,52 грн, а також ТОВ на суму 71 609,60 грн.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав невинуватим та виправдав ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 171 КК у зв’язку з недоведенням, що в його діях є склад злочину, передбаченого цією статтею, за ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 186 КК у зв’язку з недоведенням, що ці правопорушення вчинені обвинуваченим.

Місцевий суд за першим епізодом зазначив, що ОСОБА_2 не усвідомлював, що перешкоджає законній журналістській діяльності, не передбачав суспільно небезпечних наслідків свого діяння і не бажав їх настання, а отже в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК. За другим епізодом зазначено, що у суду немає підстав сумніватися у наявності події, яка вказана в обвинувальному акті, проте сторона обвинувачення не довела винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому протиправних діянь поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.

Позиція ККС: залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС не встановила істотного порушення вимог КПК чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд вірно зазначив, що суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК, характеризується прямим умислом, і винний при цьому повинен усвідомлювати, що своїми діями перешкоджає законній діяльності журналіста, передбачати суспільно небезпечні наслідки таких дій і бажати їх вчинити. Потерпілим від злочинів, передбачених цією статтею, є журналіст.

Тобто, для встановлення наявності або відсутності умислу на вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК, слід довести, що обвинувачений усвідомлював, що особа, яка його знімає на відеокамеру, є журналістом.

В суді як першої, так і апеляційної інстанцій ОСОБА_2 стверджував, що дозвіл на його особисту зйомку він не давав, особи, які знімали його на відеокамеру, йому не представилися як журналісти, мета їх прибуття саме до його помешкання була невідома. На цих особах не було жодного розпізнавального знаку журналіста. Суд звернув увагу на те, що відсутність у потерпілих будь-яких розпізнавальних знаків, які б свідчили про їх належність до ЗМІ, вбачається і з відеозапису подій, який був наданий потерпілою ОСОБА_3. При цьому на записі зафіксовано лише сам конфлікт ОСОБА_2 з оператором, а той факт, що потерпілі представилися як журналісти, відео не підтверджує. Судом було досліджено редакційне завдання та встановлено, що воно не містить вказівки щодо відеозйомки самого ОСОБА_2 як фізичної особи, а тому така зйомка без його дозволу свідчить про недотримання потерпілими гарантованих ст. 32 Конституції України прав обвинуваченого.

Крім того, суд вірно звернув увагу на те, що з формулювання обвинувачення незрозуміло, яким чином дії ОСОБА_2 стали перепоною для законної журналістської діяльності, виконання ним редакційного завдання та які саме заборони він вчинив у розумінні положень ч. 2 ст. 24 Закону України «Про інформацію».

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що заборона ОСОБА_2 здійснювати відеозйомку стосувалася виключно його як приватної особи, а не була спрямована на перешкоджання законній діяльності журналістів через неусвідомлення того, що особи, які проводили відеозйомку, є журналістами, а тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення.

Детальніше з текстом постанови ВС від 06.10.2022 у справі № 369/1586/17 (провадження № 51-28км22) можна ознайомитися за посиланням — https://reyestr.court.gov.ua/Review/106788061.