Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК)

 Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК)

 Під час кваліфікації дій особи за ст. 345 КК необхідно, серед іншого, встановити інтелектуальний момент умислу обвинуваченого, а саме усвідомлення ним того, що опір вчиняється саме працівникові правоохоронного органу, а також того, що такий працівник виконує функції, покладені на нього законом

Обставини справи: ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, перебуваючи поблизу районного суду, умисно завдав 5 ударів руками у ділянку голови потерпілого ОСОБА_2, який будучи працівником правоохоронного органу (помічником чергового ізолятору тимчасового тримання), виконував ухвалу апеляційного суду про затримання ОСОБА_1 для його подальшого приводу до прокурора та суду задля вирішення питання про обрання запобіжного заходу. Вказаними діями потерпілому ОСОБА_2 було завдано легких тілесних ушкоджень.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав невинуватим та виправдав ОСОБА_1 у зв’язку з недоведеністю в діяннях особи складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.

Зокрема, приймаючи таке рішення, місцевий суд вважав недоведеним те, що потерпілий, ОСОБА_2, як про це зазначено в обвинувальному акті, виконував службові обов’язки щодо виконання ухвали апеляційного суду. На думку місцевого суду, матеріалами провадження безспірно встановлено, що ОСОБА_1 перебував біля районного суду, здійснюючи звичайні представницькі функції в судових справах, тобто не порушував громадський порядок, та після його блокування працівниками поліції, які були одягнуті або в одяг, який не містив ідентифікуючих ознак працівника правоохоронного органу, або був цивільним, і намагалися примусити його пред’явити особисті документи, почав чинити опір та намагався залишити вказаних осіб, які у зв’язку з цим перейшли до активного його затримання із застосуванням фізичної сили. На думку суду, ці обставини у взаємозв’язку з обстановкою на місці події унеможливлювали ідентифікацію осіб, які висунули вимогу зупинитися і пред’явити особисті документи, як працівників поліції.

Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.

Позиція ККС: залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.

Обґрунтування позиції ККС: як було встановлено колегією суддів ККС, у матеріалах кримінального провадження відсутні документи про те, що потерпілий є працівником СВ ГУНП, а тому був уповноважений ухвалою апеляційного суду здійснити затримання ОСОБА_1 для його подальшого приводу до прокурора та суду задля вирішення питання про обрання запобіжного заходу у кримінальному провадженні, як про те наголошується в обвинувальному акті. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновків про недоведеність стороною обвинувачення факту виконання потерпілим, за обставин, викладених у обвинувальному акті, своїх службових обов’язків, що є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.

Окрім того, колегія суддів ККС вважає що при кваліфікації дій за зазначеною статтею Особливої частини КК важливим є встановлення інтелектуального моменту умислу особи, а саме розуміння винним двох обов’язкових складових: по-перше, усвідомлення особою, що опір вчиняється саме працівникові правоохоронного органу; по-друге, усвідомлення, що такий працівник виконує покладені на нього законом функції.

Як правильно зазначив апеляційний суд, досліджені місцевим судом докази, подані та відкритті стороною захисту у порядку ст. 290 КПК, а саме фотоматеріали, які місять фіксацію подій, свідчать про те, що потерпілий на місці події був одягнутий у чорні штани та футболку, без будь-яких розпізнавальних знаків, як то шеврони, написи, головний убір, тощо, які би давали змогу ідентифікувати його оточуючим, у тому числі виправданому, як працівника правоохоронного органу. На вказані обставини посилався ОСОБА_1, і власне у місцевому суді не заперечував і сам потерпілий, зазначивши, що формених ознак працівника поліції на його одязі не було, не мав їх й інший працівник поліції ОСОБА_3, який на той момент перебував у цивільному одязі. Ще дві особи, які знаходилися на місці події, були невідомими сторонніми громадянами.

Таким чином, описана вище обстановка затримання ОСОБА_1, у якій він перебував, не давала йому можливості усвідомлювати належність потерпілого до працівника правоохоронного органу, тим більше за умови недоведеності виконання ОСОБА_2 у цей момент своїх службових обов’язків, що свідчить про недоведеність умислу особи на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.

Детальніше з текстом постанови ВС від 05.10.2022 у справі № 759/19373/17 (провадження № 51-1955км22) можна ознайомитися за посиланням — https://reyestr.court.gov.ua/Review/106744536.