Підкуп працівника підприємства, установи чи організації (ст. 354 КК)

Підкуп працівника підприємства, установи чи організації (ст. 354 КК)

Доцент кафедри закладу вищої освіти як керівник дипломної роботи студента, наділений повноваженнями готувати студента до захисту цієї роботи, надавати консультації щодо її написання, вказувати на наукову літературу, яку необхідно використовувати в роботі, надавати рецензію, що може бути врахована під час її захисту, у разі отримання неправомірної вигоди від студента за виконання дипломної роботи замість нього та за сприяння її успішному захисту перед державною екзаменаційною комісією є суб’єктом складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 354 КК

Обставини справи: ОСОБА_1 було пред’явлено обвинувачення у тому, що він, працюючи на посаді доцента кафедри машинобудування факультету механіки та енергетики національного аграрного університету, будучи працівником установи, який не є службовою особою, а також відповідно до наказу будучи керівником дипломного проєкту студента третього курсу заочної форми навчання факультету механіки та енергетики цього університету ОСОБА_2, протиправно одержав від ОСОБА_2 для себе неправомірну вигоду в сумі 400 дол. США за виконання дипломного проєкту останньому і сприяння в його успішному захисті перед державною екзаменаційною комісією, зокрема, за складання позитивного відзиву про дипломний проект ОСОБА_2 та відповідної пояснювальної записки.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав невинуватим ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 354 КК та виправдав на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.

Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтування позиції ККС: колегією суддів ККС встановлено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 354 КК.

Відповідно до ч. 3 ст. 354 КК прийняття пропозиції, обіцянки або одержання працівником підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, або особою, яка працює на користь підприємства, установи чи організації, неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення будь-яких дій з використанням становища, яке займає працівник на підприємстві, в установі чи організації, або у зв’язку з діяльністю особи на користь підприємства, установи чи організації, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи.

З диспозиції вказаної норми Закону вбачається, що особа, яка не є службовою, але працює на користь підприємства приймає неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення будь-яких дій із використанням становища, яке займає працівник. Тобто кримінальна відповідальність настає тоді, коли особа, отримавши неправомірну вигоду, вчинила будь-які дії, використовуючи своє становище.

З установлених у суді першої інстанції обставин убачається, що ОСОБА_5, працюючи у національному аграрному університеті на посаді доцента машинобудування факультету механіки та енергетики, отримав від студента гроші за написання дипломної роботи, науковим керівником якої він визначений відповідно до наказу.

Визначаючи поняття особи, яка не є службовою, однак працює на користь підприємства слід зазначити, що повноваження такої особи регламентуються внутрішніми організаційно-розпорядчими актами по підприємству. При цьому виконання чи невиконання будь-яких дій, за які одержана винагорода, має бути зумовлено покладеними на працівника державного підприємства, установи чи організації конкретними обов’язками, що визначаються нормативними актами, трудовим договором, інструкціями та ін. Не має значення, чи займав працівник становище, яке використав, постійно, тимчасово чи за спеціальним дорученням.

Тобто під час постановлення вироку суд проаналізував дії особи та визнав правомірним отримання коштів за написання дипломної роботи, при цьому вказав, що відсутні докази подальшого сприяння ОСОБА_2 успішно захистити цю дипломну роботу.

Однак в апеляційній скарзі прокурор наголошував, що зміст ст. 354 КК не передбачає послідовності дій, які вчинила особа, що працює на підприємстві, а відповідальність настає за вчинення чи невчинення будь-яких дій із використанням становища, яке займає працівник на підприємстві, а відтак судами неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Суд апеляційної інстанції належним чином не проаналізував таких доводів прокурора, а лише формально зазначив, що доказів для підтвердження частини обвинувачення, а саме у сприянні успішному захисту роботі, недостатньо, при цьому проігнорував наявні докази, з яких було встановлено, що ОСОБА_1 наділений спеціальними повноваженнями щодо написання дипломної роботи, яку не повинен був писати за гроші, а в межах таких повноважень повинен був надавати консультації та нарізні матеріали щодо її написання.

Тобто з огляду на зазначене доводи прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність є слушними, а висновки судів попередньої інстанції - помилковими. Адже ОСОБА_1, як особа, яка працює на державній службі, виконує свої обов’язки, відповідно до наказу є керівником дипломної роботи студента ОСОБА_2, тобто володіє повноваженнями стосовно підготовки студента до захисту дипломної роботи, надає консультацію щодо написання цієї роботи, вказує на наукову літератури, яку необхідно використовувати в роботі, надає рецензію, яка може бути врахована під час її захисту, однак, як убачається з встановлених судом обставин та чого не заперечував під час судового розгляду сам ОСОБА_1, взяв гроші у студента за написання цієї роботи.

Детальніше з текстом постанови ВС від 18.10.2022 у справі № 444/930/16 (провадження № 51-2002км22) можна ознайомитися за посиланням - https://reyestr.court.gov.ua/Review/106869176.