Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ст. 197-1 КК)

Кримінальні правопорушення проти власності

Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ст. 197-1 КК)

Частина 3 ст. 197-1 «Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво» КК містить самостійний склад кримінального правопорушення та передбачає кримінальну відповідальність за самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у ч. 1 цієї статті. Для кваліфікації самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди необов’язкове

Обставини справи: ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, порушуючи п. «г» ч. 1 ст. 96 ЗК, ч. 1 ст. 376 ЦК, статті 27, 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 13 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», самовільно, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди, їх державної реєстрації, а також відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, здійснив самовільне будівництво одноповерхової будівлі з мансардним поверхом, а також залив фундамент під іншу будівлю на самовільно зайнятій ним земельній ділянці з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, вартість якої згідно з наданим потерпілою ОСОБА_2 договору купівлі-продажу земельної ділянки становить 91 176 грн.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 197-1 КК.

Апеляційний суд залишив цей вирок без зміни.

У касаційній скарзі сторона захисту, зокрема, вказує на не правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 197-1 КК. При цьому зазначає, що дії передбачені ч. 3 ст. 197-1 КК у виді самовільного будівництва та самовільного зайняття земельної ділянки утворюють склад цього кримінального правопорушення виключно у своїй сукупності, тобто дії у вигляді самовільного будівництва і виключно на самовільно зайнятій земельній ділянці, про що свідчить пряме посилання у вказаній правовій нормі саме на земельну ділянку, яка передбачена ч. 1 ст. 197-1 КК, а також негативні наслідки у вигляді значної шкоди її законному володільцю або власнику. На переконання захисника, встановленню підлягає не лише сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, як і самовільного будівництва, але й настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення значної шкоди.

Позиція ККС: у ст. 197-1 КК передбачається відповідальність за два самостійних (хоч і пов’язаних між собою) злочини — самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику (ч. 1) і самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій ділянці (ч. 3). Відповідальність за їх вчинення обтяжують кваліфікуючі ознаки, вказані, відповідно у ч. 2 та ч. 4 цієї статті.

Аналіз ч. 1 ст. 197-1 КК свідчить про те, що ознаки об’єктивної сторони злочину, передбаченого цією нормою, закріплені в законі за допомогою вказівки на: суспільно небезпечне діяння (самовільне зайняття земельної ділянки); суспільно небезпечні наслідки (значна шкода власникові або законному володільцеві земельної ділянки). Тому злочин, описаний у ч. 1 ст. 197-1 КК, є злочином із матеріальним складом, обов’язковими ознаками якого є діяння, наслідки та причинний зв’язок між діянням та наслідками

Водночас кваліфікуючими ознаками самовільного зайняття земельної ділянки є вчинення цього кримінального правопорушення: особою, раніше судимою за ст. 197-1 КК; групою осіб; 3) щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель (ч. 2 ст. 197-1 КК).

При цьому кваліфікуючими ознаками самовільного будівництва будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці є такі: 1) ведення такого будівництва на земельній ділянці, зазначеній у ч. 2 ст. 197-1 КК; 2) вчинення його особою, раніше судимою за такий самий злочин або злочин, передбачений ч. 3 ст. 197-1 КК (ч. 4 ст. 197-1 КК).

Отже, буквальне тлумачення ч. 2 ст. 197-1 КК дозволяє стверджувати, що самовільне зайняття земельної ділянки за наявності хоча б однієї кваліфікуючої ознаки, вказаної у цій нормі, має тягнути не адміністративну, а кримінальну відповідальність незалежно від розміру шкоди, завданої власнику або законному володільцю цієї земельної ділянки.

Зі змісту ч. 3 ст. 197-1 КК не випливає, що злочином визнається самовільне будівництво будівлі (споруди) лише за умови, що самовільне зайняття земельної ділянки заподіяло значну шкоду. Вказівка у ч. 3 ст. 197-1 КК на земельну ділянку, «зазначену у частині першій цієї статті», означає тільки те, що самовільно зайнята земельна ділянка як місце самовільного будівництва не належить до числа земель з особливим правовим режимом, перерахованих у ч. 2 ст. 197-1 КК.

При цьому витрати на знесення будівель і споруд, які самочинно збудовані на самовільно зайнятих земельних ділянках, не повинні враховуватись при визначенні розміру заподіяної шкоди в порядку застосування ч. 1 ст. 197-1 КК, а отже вказана шкода власникові земельної ділянки чи землекористувачеві є результатом не самовільного зайняття земельної ділянки, а самовільного будівництва на такій ділянці — самостійного злочину, виділеного в окремий склад у ч. 3 ст. 197-1 КК.

Окрім того, про самостійний (окремий) склад злочину свідчить і те, що санкція ч. 1 і ч. 3 ст. 197-1 КК серед обов’язкових альтернативних покарань передбачає таке покарання, як арешт на строк до шести місяців. А це означає, що у випадку, якщо в ч. 3 ст. 197-1 КК закріплено не самостійний склад злочину, а кваліфікуючу ознаку, то дії винних осіб, які вчинили як злочин, передбачений ч. 1 ст. 197- 1 КК, так і злочин, передбачений ч. 3 цієї статті, можуть каратися однаково, що не враховує суспільну небезпеку основного та кваліфікованого складів злочинів.

Висновок: 1) ч. 3 ст. 197-1 КК містить самостійний склад кримінального правопорушення; 2) для кваліфікації самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди не є обов’язковим.

Детальніше з текстом постанови ВС від 25.10.2022 у справі № 359/885/20 (провадження № 51-1986км22) можна ознайомитися за посиланням — https://reyestr.court.gov.ua/Review/107023928.