Ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі (ст. 389 КК)

Ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі (ст. 389 КК)

Якщо особа, засуджена до позбавлення права керувати транспортними засобами за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, продовжує ними керувати протягом терміну дії такого покарання, то вона є суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК

Обставини справи: ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи засудженим вироком місцевого суду від 20.03.2019 за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК звільненим від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовими строком тривалістю 2 роки, та будучи повідомленим про порядок й умови відбування додаткового покарання та настання кримінальної відповідальності у разі ухилення від його відбування, умисно ухилився від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами за таких обставин.

Так, 21.05.2019 ОСОБА_1 без посвідчення водія керував транспортним засобом та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керувати транспортними засобами. Крім того, 29.07.2019 ОСОБА_1 керував транспортним засобом та порушив ПДР, що спричинило пошкодження транспортного засобу, за що був притягнутий постановою місцевого суду від 01.10.2019 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд вироком від 08.12.2020 визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 389 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 71 КК до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину основного покарання за вироком місцевого суду від 20.03.2019 та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 1 місяць.

Апеляційний суд ухвалою від 31.03.2022 змінив вирок місцевого суду від 08.12.2020 щодо ОСОБА_1 та виключив із вироку вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення 21.05.2019.

Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що надані стороною обвинувачення докази беззаперечно підтверджують факт керування ОСОБА_1 автомобілем після того як він був позбавлений права керувати транспортними засобами вироком суду.

Так, ч. 1 ст. 389 КК передбачено кримінальну відповідальність за ухилення засудженого від сплати штрафу або від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю. Тобто, якщо особа, котра була засуджена до позбавлення права керувати транспортними засобами, продовжує ними керувати протягом терміну дії такого покарання, то вона є суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ні в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував той факт, що станом

на 29.07.2019 він був позбавлений права керувати транспортними засобами на підставі саме вироку місцевого суду від 20.03.2019.

Під час розгляду кримінального провадження місцевим та апеляційним судами встановлено, що після набрання вироком місцевого суду від 20.03.2019 законної сили ОСОБА_1 став на облік до органу пробації, згідно з підпискою від 06.05.2019 йому було роз’яснено права й обов’язки, порядок та умови відбування покарання, а також правові наслідки невиконання вироку, в тому числі й в частині заборони керувати транспортними засобами впродовж установленого судом строку. Тобто ОСОБА_1 усвідомлював необхідність виконання вироку.

Незважаючи на це, 29.07.2019 ОСОБА_1 керував автомобілем та допустив грубі адміністративні порушення, тим самим спричинивши ДТП, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП постановою місцевого суду від 01.10.2019, законність якої була перевірена апеляційним судом та постановою від 03.12.2019 залишена без змін.

Вказані судові рішення у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 також були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, та враховуючи, що вони набрали законної сили, не змінені і не скасовані, у суду не було повноважень надавати висновкам, викладеним у цих судових рішеннях, іншу оцінку.

Детальніше з текстом постанови ВС від 25.10.2022 у справі № 528/126/20 (провадження № 51-1323км22) можна ознайомитися за посиланням — https://reyestr.court.gov.ua/Review/107023976.