Вимагання (ст. 189 КК)

Вимагання (ст. 189 КК)

Якщо згідно з обвинувальним висновком особа обвинувачується у вчиненні вимагання (ст. 189 КК), а з обставин кримінального провадження випливає, що потерпілий мав заборгованість перед обвинуваченим, яку останній вимагав повернути, застосовуючи при цьому насильство або погрозу його застосування, судам належить перевірити у вчиненому наявність / відсутність ознак примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 КК), здійснюючи розмежування вказаних вище суміжних складів кримінальних правопорушень. Зокрема, суди повинні встановити, якими мотивами керувався обвинувачений, вимагаючи в потерпілого передати майно з погрозою вбивства, чи було в потерпілого цивільно- правове зобов’язання, що виникло на підставах, передбачених чинним законодавством, яке намагався примусити виконати обвинувачений

Обставини справи: відповідно до вироку суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 побачили потерпілого ОСОБА_5, підбігли до нього та, завдаючи йому ударів руками, заштовхали останнього проти його волі до автомобіля, чим позбавили його можливості втекти, після чого повезли за межі міста до лісосмуги. Прибувши до вказаної лісосмуги, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, витягли потерпілого ОСОБА_5 із автомобіля та продовжили завдавати йому удари руками та ногами по різним частинам тіла, погрожуючи вбивством, пред’явили йому вимогу передати їм 15 000 дол. США. В подальшому, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, разом з потерпілим ОСОБА_5 перемістились до готелю, де перебував ОСОБА_1 та який, погрожуючи потерпілому зламати руки і ноги, повторно пред’явив вимогу передати 15 000 дол. США за нібито уявний борг.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватими та засудив ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 189 КК.

Апеляційний суд змінив вирок суду першої інстанції в частині визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події та неналежності як доказу протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_5. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, захисники та засуджені вказують, зокрема, на неправильність кваліфікації їхніх дій як вимагання. Наголошують, що місцевий суд поза увагою залишив наявність заборгованості у потерпілого ОСОБА_5 перед ОСОБА_1 за пошкоджений автомобіль та викрадене обладнання з готельно-ресторанного комплексу. Зазначають, що потерпілий звернувся до СБУ, оскільки не бажав повертати ОСОБА_1 борги та хотів засудити його за вимагання. Стверджують, що у цьому випадку дії засуджених слід кваліфікувати за ст. 355 КК.

Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтування позиції ККС: під час касаційного перегляду колегією суддів ККС встановлено, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів сторони захисту щодо неправильної кваліфікації дій засуджених за ч. 2 ст. 189 КК.

Дослідивши у сукупності докази, місцевий суд обґрунтував кваліфікацію дій обвинувачених як вимагання у зв’язку з тим, що сума боргу в розмірі 15 000 дол. США, яку обвинувачені вимагали у потерпілого, не є його особистим боргом перед ОСОБА_1, а є боргом закладу, який виник як протягом часу роботи ОСОБА_5 у закладі, так і до того, як потерпілий почав здійснювати управління закладом. Окрім того, на думку місцевого суду, саме такий розмір боргу не підтверджено доказами у кримінальному провадженні.

Колегія суддів ККС звертає увагу на те, що при розмежуванні злочинів, передбачених ст. 189 КК та ст. 355 КК, необхідно виходити з того, що при вимаганні винна особа керується виключно корисливим умислом на заволодіння неналежним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру. Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов’язання належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 355 КК. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особу примушують до виконання (невиконання) існуючого зобов’язання, що виникло на підставах, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов’язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.

Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_11. При цьому у своїй ухвалі апеляційний суд не навів обґрунтувань про те, чи мало місце у даному випадку примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань (з урахуванням вказаних обставин), або мало місце вимагання, яке виходило за межі сум заборгованості, про які наголошував ОСОБА_1 під час розгляду кримінального провадження.

У провадженні висловлено окрему думку.

Детальніше з текстом постанови ВС від 25.10.2022 у справі № 303/3224/20 (провадження № 51-3342км20) можна ознайомитися за посиланням — https://reyestr.court.gov.ua/Review/107050549.

Окрема думка: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107050554.