Закриття кримінального провадження

Закриття кримінального провадження

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 125 КК, вважається таким, що пов’язане з домашнім насильством, якщо згідно зі встановленими фактичними обставинами син заподіяв матері легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, а відповідно до обвинувального акта обставиною, яка обтяжує покарання, було визнано вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває в сімейних відносинах. У такому разі закриття кримінального провадження у зв’язку з відмовою потерпілої особи від обвинувачення не можливе

Обставини справи: ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він під час суперечки з матір’ю умисно завдав їй одного удару кулаком правої руки в обличчя, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Відповідно до обвинувального акта обставиною.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що обов’язковою умовою визнання судом кримінального правопорушення - незалежно від його родового чи безпосереднього об’єкта - пов’язаним із домашнім насильством, є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) зі встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо). За відсутності цього, беручи до уваги імперативність приписів п. 19 ч. 1 ст. 7, частин 3, 6 ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК, унеможливлює застосування заборони закриття кримінального провадження щодо злочинів, передбачених ст. 125 КК. На думку місцевого суду, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 не міститься жодних посилань на вчинення ним кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, стороною обвинувачення не зазначено ознак, які б свідчили про наявність у діянні хоча б одного з елементів, перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Тобто, органами досудового розслідування ОСОБА_1 не інкримінувалося вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством.

Апеляційний суд залишив без зміни вказану ухвалу.

Позиція ККС: скасовано рішення судів попередніх інстанцій і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтування позиції ККС: колегією суддів ККС встановлено, що вчинене особою кримінальне правопорушення, передбачене ст. 125 КК, було пов’язане з домашнім насильством, а тому кримінальне провадження стосовно неї не можна було закрити у зв’язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Колегія суддів ККС на підставі аналізу положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» зазначає, що останнім з них ч. 1 ст. 67 КК було доповнено п. 6-1, відповідно до якого, обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Як неодноразово зазначав ВС у своїх постановах від 25.02.2020 у справі № 442/2191/19, від 10.03.2020 у справі № 531/270/19, від 19.03.2020 у справі № 675/813/19, від 31.03.2021 у справі № 155/457/20, обов’язковою умовою визнання судом злочину пов’язаним із домашнім насильством є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо).

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, а саме в нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я його матері ОСОБА_2 та, зокрема, було визнано обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Тобто ОСОБА_1 було пред’явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, та він мав можливість захищатися від цього обвинувачення.

За таких обставин відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 не можна було закрити у зв’язку з відмовою потерпілої ОСОБА_2 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, на чому наголошував прокурор в апеляційній скарзі і що залишилося поза увагою суду.

Детальніше з текстом постанови ВС від 12.10.2022 у справі № 676/6199/19 (провадження № 51-1140км22) можна ознайомитися за посиланням — https://reyestr.court.gov.ua/Review/106841612.